Внуки...
Забудуть бабиної пісні звуки;
Забудуть які в баби зашкарублі руки,
Але які дбайливі.
Вони були малі й крикливі.
А зараз, мабуть, вже, дорослі.
Хтось інший " каву" їм приносить
" З молоком", замість молока.
Тече, біжить життя ріка...
А бабі вже, здається, й того досить
Поодинокого дзвінка.
Бо і його не буде скоро,
Покриє відстань сірий морок...
І буде лише думка гріти,
Що літом ще приїдуть діти
І, сівши під кущем калини,
Розкажуть бабі про " малих"-
Вони ж завжди малі для них.
Та й баба пам'ятає їх малими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Ооооо