Вирушаючи вдаль, ти поправив попутні вітрила
Мурувала розлука стіну, але вас не скорила.
Безбережжя ріки стало вірним супутником човна,
У запінених хвилях зникала самотність бездомна.
Виглядала кохана, чекала в безмежній тривозі,
Як голубка летіла, стрічала тебе на дорозі.
Хоч минали роки: осінь зими на літо міняла
Але пісня любові в душі солов’їно співала.
Розтривожені думи об щастя розбились сльозами,
Бо ця зустріч зв’язала дві долі в одну рушниками.
Одягнула весна їхній сад у білесенькі шати
Щоб за руки життям по стежині надій мандрувати.
Фото з інтернету. Дякую авторам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875957
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: Олеся Лісова