Така пізня, але тепла осінь,
У полон наза́вжди нас взяла.
І лягла вінком калини в коси,
Вона щедра до людей була.
Така пізня, але тепла осінь,
Чаєм напоїла нас своїм.
Смак медовий залишився й досі,
У туманах й небі голубім.
Така пізня, але тепла осінь,
Повела в країну чарівну.
Там де чути шепіт поміж сосен,
Хтось торкав і веселив струну...
Така пізня, але тепла осінь,
Ніжністю влилася до сердець.
У цю пору, так вже повелося,
Що веде кохання під вінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)