Життя майже пройшло,
До обрію скотилось.
Щось добре в нім було,
А щось лише приснилось.
Завжди спішила в даль,
Весна буяла й літо,
І радість, і печаль,
І тінь була, і світло.
Вдивлялась в небеса,
Вслухалась в чисті звуки.
Вловити журавля
Хотіла в свої руки.
Не вийшло з журавлем,
(Були лише синиці).
Життєвим кораблем
Прийшлось ковтать кислиці.
А нинішня весна,
Ще додала розпуки,
Бо ж вірус принесла,
Додала болів й муки...
Хоч сонце весняне
Тепло нам шле щоднини,
Та боляче стає,
Від негараздів нині...
Не треба журавля,
Й синиці вже не треба.
Для мене є земля,
А їм потрібне небо.
У відчай не впаду,
Знаю життя смугасте,
Погане відійде,
І стане жити краще...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: геометрія