До Баби Лени москвичі приїздять –
Дівчаток двоє, мов би із кіно;
А в Бабці хата квітами увита...
Дівчата з сонцем,... все гуляють сном:
У кам'янім мішку-дворі, з такими ж –
Десь угорі, колодязя блищить;
Про щось міське розмова там між ними,
Навкруг суцільний сірий давить щит!
Травинка десь зосталась під ногами,
Асфальт в ціні – стоянки для машин.
А в стінах скрізь однісінькі лиш рами,
Та й пахне тут і там один бензин.
То ж і не дивно, як вдивлялись в квіти
І в пелюстки одягнений весь сад...
Так ще весна, попереду все літо –
Тепла і сонця, кисню тут парад!
* * *
Коли ж вкінці вже серпня проводжали
Засмаглих, милих – мов би негренят;
Місцевих друзів стільки обіймало,
То й сльози капали у декілька карат!
Що ж – вчиться, люди, у дітей дружити,
Бо результат від драчок – на лице!
Що натворили – хочеться всім вити!
Слов'яни ж ми... – і дикий цей процес!?
Ну то ж бички – лобами на колоді.
Невже в мужів – де мозок, дефіцит?
За стільки літ – протистоянням годі!
Бо ви ж розсудливості день і ніч все: "Цить!"
16.05.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2020
автор: Променистий менестрель