Поставали вишні рівно у рядочку,
В гіллі пишнім вітерець шумить.
Кожна вбралась в вишиту, ніби сніг, сорочку,
Ніжністю своєю гомонить.
Сонечко привітно пелюстки цілує,
В ній щоночі соловей співа.
Вишня своїм цвітом вабить і дивує,
І від цього згадка ожива.
Заметіль вишнева не бентеж серденька,
Наче снігом в душу не мети.
Дай послухать тишу й пісню соловейка,
А іще… врятуй від самоти.
16.05.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876145
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2020
автор: Валентина Рубан