О, скільки багатства мені
по милості щедрої долі!
Дорога в засніженім полі
з ледь видимим слідом на ній,
бездомного вітру розбіг,
нічних поїздів перестуки
і слово - і радість, і мука,
щоби рифмувати я міг.
Сирітства довічная біль,
самотності тяжкая глиба,
ну що ж, і на цьому спасибі,
земля - це мій хліб, моя сіль!
Спасибі за трепіт творіння,
за поштовх крила за плечем,
за миті короткі прозріння!
Чого же бажати іще?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2020
автор: Колосок Олександр