Не мети мені на коси, вишне.
Кригою на серце не лягай.
Десь в душі дріма любов колишня,
Ти її будити не благай.
Усміхнись до неї білим цвітом,
Загорни й вишневу заметіль.
Пригости надії теплим літом,
А для мрії – вистели постіль.
Не мети мені на коси, вишне,
Не торкайся холодом душі.
Бо хіба ж бува любов колишня?...
Є лиш… недописані вірші
17.05.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2020
автор: Валентина Рубан