Ой панове-товариство, вірус розплодився!
Де нам заховатися? Змінюється ж все!
Милії-хорошії, що й життя скінчиться?
Чи-то пропадемо, чи-то пронесе ...
Дідусі та бабці, через вас страждаємо -
Нудьга неймовірна - тяжко нам терпіти.
По квартирах замкнені, нажите втрачаємо,
Дуже всім набридло без діла сидіти ...
Багаті чи біднії перед цим однакові -
Вірус нерозбірливий, всіх готовий жерти ...
До кого причепиться - тут якісь ймовірності,
А понти не можуть врятувать від смерті!
Мужики та жіночки, перекарантинимо!
Як заразу подолаєм, з дітьми зберемось,
На метро поїдемо, накупимо пива,
Щоби як раніше, гарно нам жилось!
Тільки протриматися б, пережить заразу,
Телевізер вже набрид, снаги пить не маєм...
Руки з милом миємо, причепимо маску,
Ми балет відвідаєм, у парку погуляєм!
Якщо ж іпідемія на роки затягнеться -
Скрутно доведеться - куди шлях обрать?
Адже не короста, легко не минеться
Як то воно вийде людей рятувать?
Певно все закінчиться, все либонь пройде,
І зараза тая згине, услід їй нова прийде!
Якось перемелиться, стане як завжди,
Вірус цей, наче Чорнобиль, наробить біди...
(з російської) 14/5/2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Федір Трох