[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FqFFkQuOL2Y
[/youtube]
Вставало сонце із-за лісу,
Проміння золото лило.
Туману сірого завісу,
Мерщій з лиця свого зняло.
І осушило дрібні сльози,
Що залишились від дощу..
Лише далеко чулись грози,
Я в душу промені впущу.
Весна холодна - стане тепла,
Всі негаразди відійдуть.
Не вся ще радість з душі щезла,
Проміння хай й тебе знайдуть.
І світ весь стане кольоровим,
Зійде веселка від тепла.
Тоді все стане неповторним,
Поверне радість, що втекла...
Та як для цього треба мало,
Один лиш треба промінець,
Щоб плутанина ця зникала,
Іди до сонця навпростець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Н-А-Д-І-Я