Серце мріє, каже:"Втішайся, люби".
Сплять незабутні наших предків хрести.
Мислю, оглядаюся - ми як раби.
Вітер не чує. Земля шепче: "Прости".
Скільки у світі зірок і блакиті?
Стільки горя і пекельної туги.
Скільки людей помирають шомиті?
Стільки слідів протертої наруги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Маг Грінчук