Так ви надіялись на вищисть розуму земного?
Так помільчав, що й густе сито не тримає...
Цей світ широкий, вріс ось в цю природу,
Що хвилею встає;
В нім народився й зріс зі свого роду –
Із ним я був і є.
З глибин із давніх викували душу,
Пройшла віки суцвіть –
Ось випроставсь, людина, прямо мушу
Нести всім Божу вість.
Кому тут легко, через всі припони
І загадки усі,
Земні ці нескінченні перегони...
Чи ж бачимо ми ціль?
Сміється Небо, бо воно все знає...
Ось так, мій брате й друг –
Коли і як, всі біди подолаєм,
І вийдемо на пруг.
А нині в блідих сполохах спіралі –
Крізь це ось тло і ніч.
Десь та-ам... є овид – де сіяють далі,
Та серце чує клич...
Поки́ що на земнім переплетінні
Й на роздоріжжі, світ...
– Один Творець є парусом незмінним,
Під ним весь наш політ!
17.05.2020р.
Мир на распутье
Так вы надеялись на величие ума земного?
Так помельчал, что и густое сито не держит...
Как мир широк, он врос в Земли природу,
Волной пред нами весь;
В нем родился и рос из древле-рода –
Здесь с ним я был и есть.
С глубин из древних выковали душу,
В веках пришлось ей цвесть –
Вот встал, ведь человек, заветы не нарушив –
Несу всем Божью весть.
Кому легки преграды и воронки,
Загадки эти все,
Земные бесконечные все гонки
И видим ли мы цель?
Смеется Небо, ведь оно все знает...
Вот так, мой брат и друг –
Когда и как, все беды побеждаем,
Взойдём на новый круг.
А нынче в бледных вспышках по спирали –
Сквозь беды цель достичь.
Та-ам... горизонт – где и сверкают дали
И сердце слышит клич...
Пока что на земном переплетенье
Мир – как распутья лот...
Один Создатель – парус неизменный,
Под ним весь наш полет!
17.05.2020 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Променистий менестрель