Сьогодні у печерах даватимуть концерт,
Тож потягнувся кожен на знайоме місце,
У пам’яті зрина десь поле, очерет,
Вже важко навіть про усе це розповісти …
Душа обвуглилась, затерлись всі кути,
Від камер мерехтить перед очима,
Хотілося б давно у світ втекти,
І грюкнути масивними дверима …
Хто нас зігнав у цей безбарвний світ,
Наляканих, утрачених, забутих,
Боялися іще незнаних бід,
Боялись слухати і побоялись чути …
Там квітне все назовні у житті,
Але чомусь для нас цей шлях закрито,
Бо ми тепер отруєні, не ті,
А там все щастям оповито …
Ось так в людей колись украли світ,
В таких мовчазних, боязких і кволих,
І десь у небеса омріяний політ
Їм залишився спогадом і болем …
Хто променів іще на собі не відчув,
І не ловив обличчям вересневий дощ,
Кому лиш місяць тінню раптом промайнув,
Кому незвідана любов самотніх площ …
Ламала стіни, що збудовані від нас.
Не озираючись на вигуки безглуздя,
На черги за тавром біля голодних кас,
Рубали у пісок оманливі погруддя …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Дружня рука