Любуюся


Немов  би  вперше  і  немов  в  останнє
Зрять  очі  нове  диво  на  світанні
І  серце  мре.  Паде  потік  ілюзій
Немов  би  хтось  відкрив  небесні  шлюзи.

Душа  мовчить  -    від  красоти  німіє  
Земля  в  зелених  травах  родить  мрії
Широкий  світ  а  в  далині  Карпати
І  широчінь  оту  не  обійняти.

Довкіл  душі  вирує  світла  тиша
Земля  колиску  з  ласкою  колише
І  ллється  щедро  в  душу  нова  сила
Зростають  віти  а  чи    нові  крила.

Шлють  красоту  землі  небесні  висі
І  хочеться  щоб  час  призупинився
Роса  ряхтить  а  я  замріявсь,  стою
Любуюся  тією  красотою.

Любуюся  на  диво  мерехтливе
Від  того  у  мені  душа  щаслива
Любуюся  душа  тремтитьь  зраненька
Вібрує  наче  ниточка  тоненька.

Парище.
2020р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський