Спогади, спогади, спогади,
нині я ними живу...
Дитинства і юності проводи,
в мріях до них я пливу...
На перехресті двох вуличок,
наше дитинство пройшло...
Вражень наповнені зустрічі,
жаль, все минуло давно...
В кожній сім"ї були діточки,
друзями всі ми були...
В холоді й голоді квіточки,
ми і мужніли, й росли...
Хлопці були трохи старшими,
їх ще і більше було...
Футболом були всі захоплені,
вигін, то їх стадіон...
Ну, а дівчатка мрійливими,-
це їм від долі дано...
Цілими днями й годинами:
квіти, ляльки, як в кіно...
Роки пройшли і ми виросли,
і розбрелись хто куди...
Та у дитинство всі линули,
жаль, не вернутись туди...
Та і не всі вже живими є,
більшість пішли в засвіти...
Спогади, сповнені мріями,
хочу я всі зберегти...
Спогади, спогади, спогади,
все ожива наяву...
Зустрічі, частіше все ж проводи,
нині я ними живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: геометрія