Овод

             (  По  мотивам  романа  Этель  Войнич  «Овод»)

…Ці  сходи  кам’янисті  –  без  кінця,
та  кожен  крок  –  наближення  розплати,
Не  зміг  в  житті  своїм  знайти  вітця,
Житло  останнє  –  стіни  каземату.

Мій  батько  –  кардинал,  свята  могуть…
Його  молитви  чують  в  високості.
Такі  за  віру  до  останку  йдуть,
Він  сам  благословив  мене  на  розстріл.

В  житті  я  мало  зустрічав  тепла,
І  в  тілі,  і  в  душі  кровили  рани.
Але  усе  ж  любов  в  мені  жила,
Хоч  був  для  всіх  життєвим  грубіяном.

Бунтар  я,  хуліган  та  балагур,
(У  непокорі  –  революцій  сила.)
А  десь  у  глибині  я  той  Артур,
Якого  Ви  так  щиро  полюбили.

Злий  постріл...  і  останній  вітру  шум.
Та  все  ж  свободу  я  обрав  би  знову.
У  Вашім  серці  слід  тонкий  лишу.
…Прощайте,  Джеммо.  Ваш  до  смерті  –  Овод.

Російська  версія

Ступеньки  каменные  -  без  конца,
И  каждый  шаг  -  все  ближе  час  расплаты,
Не  смог  я  в  жизни  обрести  отца,
Последний  дом  мой  –  стены  каземата.

Отец  мой  –  всемогущий  кардинал,
Сутана  красная  огнем  горела.
Он  веру  в  своем  сердце  не  предал,
Благословив  меня  перед  расстрелом…

Немного  в  жизни  я  встречал  тепла,
И  в  теле  и  в  душе  кровили  раны.
Но  все  ж  любовь    в    моей  душе  жила,-
Хоть  был  для  всех  по  жизни  грубияном…

Я  правда  –  хулиган  и  балагур,
Бунтарь,  мятежник,  революций  сила.
А  где-то  в  глубине  я  тот  Артур,
Которого  Вы,  Джемма,  полюбили.

Пусть  выстрел  обрывает  жизни  нить,
В  свободу  вера  –  мой  единый  довод.
Я  в  Вашем  сердце  буду  вечно  жить.
…Прощайте,  Джемма.  Ваш  навеки  –  Овод.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Білоозерянська Чайка