"Попереду ціле життя" звикли ми говорити,
А все замість того, щоб брати і просто любити...
І все замість того, аби щохвилини радіти...
Аби вірить в диво та мріяти щиро, мов діти...
Нам важко, щодня в нас суцільні дилеми...
Погляньте, своїми руками ми з вітру будуєм проблеми...
У нас апріорі все добре, в нас щастя буяє...
У нас від природи поняття "печалі" немає!!!
Ми звикли ділить все на чорне та біле...
Ми звикли без жодних зусиль відмовлятись від цілі...
Веселкою в небо нас доля на крилах здіймає...
Світ повен чудес, та не кожен з нас їх помічає!..
Невже це так складно лиш взять і віддатися мрії?
Для нас навіть сонце щодня в вишині майоріє...
У кожній дрібниці ми можемо радість пізнати...
Життя надто коротке, ми мусимо це пам'ятати!!!
Хочеш в щось з головою? - Пірнай! Не барися!!!
Перехожому хоч один раз просто так посміхнися...
І якщо в перекір усьому у мороз розпускаються квіти,
То ми можемо кожну хвилину так просто та щиро радіти!!!!!)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2020
автор: evil_teatcher