Тріпоче літній день, мов лист на вітрі восени.
Волосся сонячне на вітті ясотіє.
А хмара хлипає : «Мені ти руку простягни —
Й мій дикий жаль, розділений на двох, змаліє».
Ще не заговорило небо тучу громіздку,
Та я до літа знову приязно горнулась,
Бо он та дівчина, — на інвалідному візку, —
Зустрівшись поглядом зі мною, усміхнулась.
Медянкою запах потік тривог гіркий полин,
І розступилися дощу фортечні стіни.
Намість дзвінка завіса з перламутрових перлин
Очам відкрила вартість вічну і нетлінну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2020
автор: Valentyna_S