У інеї у раннім ти і я,
Та душі наші молоді і досі.
Нас поєднала з юності ще осінь,
І майже пів століття ми – сім’я.
Залюблені у золото гаїв,
В тужливе журавлине голосіння,
Ми стрілися у вечір той осінній
Без тьохкання весняних солов’їв.
Залюблені у спалах тихий рос,
У трави, котрі бачили немало,
У ранки, підперезані туманом,
У музику останніх дивних гроз.
Осінню казку вже п’ємо не вдвох
Від ніжного «люблю» нетлінні звуки,
На власних крилах діти і онуки.
Їм оберегом наші долі й Бог!
25.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2020
автор: Ганна Верес