І притиснулась скрипка до плеча
Ридала так, як ще ніде й ніколи.
Котилася сльоза у скрипача,
Від гри такої люди всі хололи…
У грі своїй він душу виливав,
Все, що було на серці, скрипка грала.
Смичок щомиті наче оживав,
Публіка - губка гру усю вбирала.
Замовкла скрипка враз, лише на мить
І заспівала пісню про кохання.
Усі почули, як комар летить,
Тиша була... Мов музика остання…
І, браво! Браво! Зал репетував.
Скрипка ще грала про любов і долю.
Скрипаль дивився і чомусь мовчав,
Бо в серці зберігав частину болю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2020
автор: Віталій Назарук