НЕ САДЖУ

         [i]Слова,  слова!
         У  чо́му  ваша  сила?..
         Який  слова
         лишають  в  серці  слід!  [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я    не  саджу  культур  багаторічних  ,–  
казав  мені  раз  літній  чоловік,  –
і  цуценят  здорових  чи  калічних    
не  заведу  –  через  поважний  вік.

Плодами  ж  бо  дерев  не  скористаюсь,
й  не  хочеться,  щоб  пес  осиротів,
коли  з-за      гір  посуне  раптом  старість,  
а  як  кончина...    то  –  і  поготів…”

Та  я  навкір    –  копав  собі  криницю
й  сад  буйноцвітний    всьоме  посадив.
З  криниці  п’ю  цілющу  свят-водицю.
і  маю  у  житті  немало  див...  

В  тіні  више́нь  голубляться  дівиці,
скубе    бамба́ру*  вадка  дітвора,
а  цямринам  холодної  криниці
б’ють  чолобитну  мешканці  двора.

А  вірний  пес  вестиме  до  останку
мій    по  землі,  нехай  невірний,  слід

туди,  де  я  свою    неждану  бранку
прийму...  Пожив,  дав  Бог,    
                                                                               немало  літ…[/color][/color][/color][/b]
 
20.05.2020
___________
*Ягода  (діал.)

На  світлині:  ота  красуня,  посджена  мною  7  років  тому,  
цієї  весни  розродилась  буйним  цвітом!  Милуймося![/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2020
автор: Олекса Удайко