Я – всього лиш крихітна клітинка
У цьому загадковому гігантському Всесвіті –
Цілісної системи частинка
У цій ясній незнаній неосяжній безвісті.
Я знаю, що нічого не можу змінити,
Нічого не можу,
Якісь фрагменти інакшими замінити,
Та десь переможу.
Так хочеться дихати вільно, на повну,
Пірнути у сяйво небес,
Ні, не марнувати миттєвість коштовну,
Відчути всі бризки чудес!
Я знаю, що нічого не залишу,
Бо я – клітинка, усього лишень клітинка.
Я лиш мить свою, як струни, колишу.
Я – мов машини створеної запчастинка.
Я – клітинка, усього лишень крихітна клітинка
У цій мінливій та прекрасній безвісті –
Цілісної та гармонійної системи – частинка
У цьому заворожливому Всесвіті.
14.08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2020
автор: Оля Тимошенко