Так багато, наче квітів в цьому світі,
Почуттів, неподарованих ніким,
Відцвітають непрожиті кимось миті,
З ароматом трішки пряним і гірким.
Так багато, мов проміння у блакиті,
Теплих слів, так і несказаних, на жаль,
Вистигають десь, мовчанкою покриті,
І поблискують в серванті, мов кришталь.
Так багато, мов піщинок у Сахарі,
На планеті цій несправджених надій,
Над барханами летять з самумом в парі,
Розсипаючись над дюнами із мрій.
Не потрібно щось чекати, треба жити,
Витягаючи з серванту слів тепло,
Дарувати почуття, а з ними - квіти,
Щоби потім надто піздно не було.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2020
автор: Sukhovilova