Стікаю журавлиним соком…
О. Блок
Засміявся печальний П’єро,
заридав жартівний Арлекін,
їм розкинула карти таро
найпривабливіша з Коломбін.
За плечима П’єро – синя даль,
за очима сміється пітьма:
«Я весела в душі, та на жаль,
в мене маски смішної нема».
Гірко плаче смішний Арлекін:
«По життю – нульовий мій аркан*,
Коломбіна, мене не покинь
на поталу безжальним рокам».
І пішли обійнявшись утрьох,
сміючись у сльозах без причин.
І забула про карти таро
найрозсіяніша з Коломбін.
Вітерець на колоду, дмухнув
і лягли карти так, як їм слід…
щось важливе про долю збагнув,
бо понісся за ними услід.
Усміхнувся печальний П’єро,
засміявся смішний Арлекін...
Заспівала про щастя й добро,
найпроникливіша з Коломбін.
*нульовий аркан – «блазень»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2020
автор: Анатолій Костенюк