[color="#004080"]Я — Темрява й Світло, Всевишній Творець і Губитель світів.
Я Той, хто народжений з попелу й спалахів перших зірок —
Ремісник часів, Деміург ритмів, вимірів, строф і кутів,
Планет, елементів, людей і навпрочуд прекрасних квіток...
Я владний над всім і всіма, Я всесильний, в Мені є любов
До всього, що створював чи руйнував, чи-то знов відновив.
Та чую Я "Благослови мене, Господи!" знову і знов
Від кращих творінь Своїх, перед якимим Я Мудрість з'явив.
Я дав їм найкраще зі всього що міг без абсурдних вимог:
Свободу та волю творити і жити — такий Мій Закон.
Та дар Мій великий у них відібрав ними створений бог,
Що байдуже спостерігає за пеклом земним з-під ікон...
Вбиваючи і відкидаючи все що довірив Я їм,
Смакують неволю й до болю брехнею привчають діток,
Страждаючи в війнах і злиднях, руйнують єдиний свій дім
В нещирих брудних молитвах до святинь із прогнилих кісток.[/color]
[color="#808080"]7 листопада [b]2019[/b] р.[/color]
Оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853863
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2020
автор: Анатолiй Кириченко