Біля воріт в старій церквиці
Сидить,як світ старий жебрак.
І йдуть,літні і молодиці
Хтось кине погляд ,а хтось мідяк.
Всевишній,подає знак з гори
Що треба ,допомогти людині.
Голуб ,прилетів з висоти
І вчить,життя у цій хвилині.
Стоїть,з простягненою рукою
Просить,у юрби копійчину.
Зустрічає,з опущеною головою
Вдягнений,в стару одежину.
Сивий ,як голуб з бородою.
Немов з минулого століття.
Стомлене обличчя з журбою
Латана торба у передпліччя.
Безхатько,як сирота явився
Він,не потрібний нікому.
Біля нього,пан загордився
І зробив,боляче малому.
Від жебрака,голову відвернув
Йде,ніби не бачить людини.
І він ,святу заповідь забув
Подай,бідному копійчину.
У жебрака,хліб у торбині
Він,нагодує пташок з руки.
Усміхнеться,малій дитині
І слухає,як шумлять явори.
Один,гляне скоса на нього
Інший,віддасть що є в гаманці.
Бачить,немов Ангела живого
Присутність,божу на землі.
Загнаний,в самотню печеру
Ні кола,а ні двора немає.
На сніданок,обід ,вечерю-
Буханець хліба він щипає.
Будь-ласка,зупинись людино!
Будь-добрим ,милостиню подай!
Він,є жертва долі під тином...
До ближнього співчуття май.
Зранку,голуб сяде на плече
Поворкоче ,про все на світі.
І все що має -небо голубе
Милує,щебет пташки на вітті.
Під мостом,під відкритим небом
Спить,в холодну зиму ,в дощ.
І нічогісінько йому не треба
Тільки трішки добра у вельмож.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2020
автор: Чайківчанка