Скорботні дні вже незабаром.
Не можна викреслити їх.
Жахливі спогади-примари
нагадують кривавий слід.
Слід повертає у минуле:
де вкотре, згадка, мов жива.
Років багато промайнуло.
Зелена навкруги трава.
Травневий день, як всі, буденний.
Розмова – і остання мить…
А далі зникнення таємне.
Чекання, пошуки… Болить…
Болить душа – холодний дотик
руйнує серце та думки.
Любові прагнучи й турботи,
написані, в сльозах, рядки.
18.05.2020
© Copyright: Виктория 75, 2020
Свидетельство о публикации №120052110429
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2020
автор: Вікторія Лимар