Зазирає у двері прибулець
З ночі – першої в цьому сторіччі.
Вже – майбутнє, чи все ще минуле?
В тих питаннях – самі протиріччя.
За грошима ми визнали чари,
За коханням – залишили владу.
Навкруги позбирались примари.
Мої сумніви – то їх принада.
В ніч цю зимну так затишно з ними,
З їхнім марним, оманливим сяйвом.
Вони стогонами голосними
Перехожих розлякують зайвих.
Я вдивляюсь, прибульцю, у тебе –
Твої очі – як ніч – непроникні.
Зачекалось напевне вже небо –
Трохи ще постоїш ти – і зникнеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Ігор Крикотун