[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iqxPhi-SGvc[/youtube]
Пройшло, пролетіло і ... крапка,
А, може, ще кому лишить?
Розтало усе, ніби хмарка,
Розумно було б - відпустить.
Неначе надійно ховала
Від заздрощів, "чорних" очей.
Питали, та я все мовчала,
Про це не вела я речей.
Бо знала, любов любить тишу,
Боялась її я злякать.
Можливо, її я покличу?
Та, радять: не треба кричать.
Та де ж це вона притаїлась,
У піжмурки грає зі мною?
Невже в бездоріжжі згубилась,
Чи стала вже просто чужою?
Кричи, чи мовчи, та як хочеш,
Десь ділася казка...нема.
А ти її все ж виглядаєш?
Картинка, поглянь, все ж німа..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Н-А-Д-І-Я