На сірому ґрунті проклюнулась зелень
І пнеться до сонця крізь браму із хмар.
Плямиста епоха — заквітчані села,
І гордо звучало — як гімн — «хлібодар».
Ланами пройтися могли аж до краю.
Стежини зміїлися поміж колось.
То співи, спитаєте, в полі? у гаю?—
Де праця, там пісня, бо так повелось.
Брели біля ставу, левадою, садом.
Обіч чебреці й голубінь васильків.
Верталась з просапки жіноча бригада —
Навстріч висипав їй гурток дітлахів.
Хоч праця нелегка, у будні і в свято,
З світанку до сяйва далеких зірок,
Та кожний плекав свої мрії крилаті,
Здавалося, щастя від них лиш на крок.
Натруджену молодь звав клуб вечорами —
Зал — музика,танці. Індійське кіно.
В коханні освідчення під яворами,
В кутку забивав хтось козла в доміно…
Минула епоха. І ми тепер інші.
Зачинені клуби. Мов пустка село.
Про працю у полі не пишуться вірші.
Було — проминуло, та не відлягло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Valentyna_S