як душа промовляє цілунком
цілувати тебе не хочеться
і завтра отруєним трунком
по самі вінця наповниться
а обійми міцними сітями
із обману і світ безвиході
із страху що так залишиться
усмішка "сьогодні" стримана...
як душа промовляє цілунком
все мовчання вбирається в шати
з безнадії пекучим дарунком-
"не кохаю" так важко сказати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Квітка))