Небо зорю перекує на світло золоте.
Втішаймося осінньою порою ранньою.
Купає, п`янить аромат пожовклого листя.
Цідить сонечко крізь долоні
свої яскраві промені,
прагне душа життєвої повені.
Всесвіт сили нам додає,
топить в енергіях власних,
осягти бажає душі наші ясні.
Мов золото, листя навкруги,
сон осінноьї сумної пори.
Вітерець легким подихом тривожить,
діаманти сліз уносить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Svitlana_Belyakova