Алеями, парками,
в сірому шарфику,
не озираючись, і не ховаючись
йшов він самотнім дощем,
і, на душі його щем...
Про щось міркуючи,
з Небом спілкуючись,
що наче сірим плащем
місто накрило вщент.
Злива...Надто вже щира,
нестримна, бурхлива,
повністю змиє бруд всяк,
вона не любить будь як.
І раптом, посеред міста
два оцих нонконформісти
стикнулись, і все -
наче міцне ласе.
Ось так зіштовхнулись,
і, раптом всміхнулись ...
І стало це місто барвистим,
а ще - дуже чистим.
А далі? Далі - шосе,
і щось воно принесе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Tanita N