Любов, як рання пташка. Їй би небо й крила.
Щебече знову серце. Крик у нім весни.
Як сонце спалить ніч. Така кохання сила.
Болить, пече, щемить. І світ думкам тісний.
Усі серця ідуть в свій храм тепла й любові.
Між тисяч сонць шукав і все ж знайшов своє.
Люблю тебе, зірки очей, вуста медові.
І вдячний Богу я, що ти у мене є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР