Встеляє землю білий цвіт,
Ніжиться серед розмаю.
Птахом лечу в політ,
Неповторну квітку шукаю.
Вона дивно цвіте,
Пустила корені у гаю.
Наче дерево оте,
Росте посеред раю.
Так яскраво зорить,
Вкриває золотом віти.
Коханням гомонить,
Шле палкі привіти.
Сонце ніжить пелюстки,
Світанок росами вмиває.
В неї яскраві паростки,
Своєю красою осяває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2020
автор: Віктор Варварич