Зі смолоскипом у руках прийшла спалити
Місток маленький, що сховався у тіні
Зелених туй, які стоять, мов моноліти,
На тлі минулого в безкрайній далині.
Старенькі дощечки блищать у чистих росах,
Неначе в рибок перламутрова луска,
І вітер капосний знов плутається в косах,
Біля містка завмерла з полум'ям рука.
Я вмить згадала, як я тут когось зустріла
Як міст, мов кіт, від наших кроків муркотів,
Свій смолоскип в холодну річку опустила,
Вогонь прощально зашкварчав...зашепотів...
Пожеж не хочу, хай стоїть місток у росах,
І я побуду тут ще трішечки в тіні
Зелених туй, разом із вітром в моїх косах,
На тлі минулого в безкрайній далині...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2020
автор: Sukhovilova