Він п'є каву в насолоду,
Ловить тишу на самоті.
Вільний, любить свободу,
І сам мандрує по житті.
Він загубив вчорашні мрії,
І сумні обриси облич.
В його серці живуть надії,
Втекли у даль, дні протиріч.
У нього посивілі скроні,
Бистра хода, вже не та,
Зморшки встелились на долоні,
А в серці оселилась доброта.
Він сам від себе не тікає,
Холодна кава душу не пече.
Свою мету добре знає,
Закарбував у золоте кільце.
Дарує всім свої усмішки,
Щедро роздає любов.
Перед злом нестає навколішки,
Звільнив душу із оков.
Його життя загартувало,
Він став неначе сталь.
В різні сторони кидало,
Він подолав гірку печаль.
Він впорядкував свої думки,
Йде на життєве шосе.
Лихо зачинив на замки,
Тепло душі до людей несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Віктор Варварич