Роки, роки, наче водиця
Стіка в розпечений пісок.
Та ще не висохла криниця,
В стежині не останній крок.
Ще соловей мене хвилює,
Як на поріг прийде весна.
І день чарівний подарує
Фортуна-доленька моя.
І не розтрачені ще сили,
В порохівниці порох є,
На скронях, правда, зими, зими,
Та б’ється ж серденько моє!
На мене не косись, кирпата,
З коси твоєї тільки зло.
Я маю ще пожить за брата,
Ми ще побачим, хто кого!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Микола Нагорний