P. S.
Від ніжного дотику
руки,
від мудрого
доброго слова,
душа розквітає,
мов проліски,
і починає жити
знову.
Крізь пЕлену,
туман, імлу
проб'ється
промінь світла.
Розсипле
спалахи відлунь,
щоб в моїм серці
любов квітла.
Відкриєш серце
ти моє,
не запитаю: хто ти,
звідки,
бо знаю,
що на світі є
людина з поглядом,
мов ліки.
З очима карої,
задУми,
Приникливої,
наче густий дим,
Він між рядків
читає мої думи
І всюди в помислах
своїх я з ним.
Всміхнусь йому -
змарніє стиглий смуток,
Росинкою на сонці
затремтить!
В моїх очах
запломеніє рута,
і страх пелюсткою
за вітром полетить.
©Ірина Громик,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877392
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Мавка Клеванська