Бринить струна і рветься на частинки.
Оте кохання, згублене між зір,
Що я леліяв і збирав іскринки,
Щоб запалити вогнищем папір...
...Тепер горить?...Та ні! Лише жаринки
Повільно тліють... Все наперекір...
У дзеркалі погасли дві вуглинки,
Що окриляли океани синіх прірв.
Палали ліхтарями невгамовно,
Лилися сяйвом, наче діамант...
І я на олтарі оцім жертовнім
Пишу для тебе мовчки фоліант...
Невже дарма? Рядки ці молитовні
Богиня не почує... Шлю тюльпан.
© Володимир Верста
Дата написання: 13.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Володимир Верста