Мені здалось, що захиталось небо,
Коли вона до мене підійшла…
Почався танець, мов лебідка й лебідь
У «білім вальсі» тихо попливла.
Вона була красивіша за ружу,
Я якусь тайну прочитав в очах.
Здалось вона забрала в мене душу,
Я поклонився і на мить зачах…
З тої пори усі роки, і нині,
Хоча мовчить, та манить і зове.
За це я завжди дякую людині,
Яка і досі у душі живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Віталій Назарук