Банкет під час пандемії
Бокалы пеним дружно мы
И девы-розы пьем дыханье, —
Быть может... полное Чумы!
А.С. Пушкин
Вклонюся вулицям пустим,
асфальтам вимерлого міста
у небі меса урочиста
лунає сонцем золотим.
В цей рік в нас не було зими,
тож головуючий не в змозі
нам нагадати про морози
на учті, як під час чуми,
бо і морозів не було
і за́тишно розвився вірус,
і пандемії привид виріс,
бо принесло його тепло.
Та я у справах тороплюсь
не у похмурих, а веселих:
сьогодні з друзями п’ю келих
за дар благословенних муз.
Все ж краще в цей урочний час
нам не по закуткам хворіти –
троянди-діви подих пити,
хай небезпечний він для нас!
Кохаймось, бо прийшла весна!
Від неминучої розлуки,
солодші будуть поцілунки –
закоханим і смерть красна́!
10.03.2020р.
19 дівок ←
«Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?»
— «Ах, за мною через став
Аж сто вовків гналось!»
С.Руданський
Без транспорту і жити важко,
і в ніс ніхто не наплює,
і рідна марлева пов’язка
поцілуватись не дає.
Ти зупинись, поглянь усюди,
а не злякався то поклич –
побачиш, вже не зовсім люди –
примари ходять без облич.
Близькі до влади й до реклами
засвідчують наш вірний шлях:
по телевізору так само,
всі толерантні – у маска́х.
Ідеш по місту полохливо,
втрачаєш свій авторитет,
чекаєш вигук: «Спалах зліва!»,
ногами падаєш вперед.
16.04.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Анатолій Костенюк