Травневий вітер перегойдує весну,
Дерева упиваються цвітінням,
Зненацька зачепив душевності струну —
Не за чужим, а за своїм велінням.
Заворожив удвох, повів у райський сад —
У пелюстковій захурделив днині,
Між сонячних, духмяно-пристрасних принад
Підсилював мелодії джмелині.
Ошатний вітер поклонився до зорі,
Розквітлій у неоновім суцвітті,
Відчув прохання допомоги угорі —
Застрягнув місяць у розлогім вітті.
Цілунком причащає пару тьма нічна,
У плетеві дерева-наречені,
Стокрилий легіт упивається сповна —
У пам’яті моменти ці священні.
Розколихавши ніжно яблуневий цвіт,
Пірнув щосили в яворову крону,
Хрущів пожвавив невгомонний переліт,
Звільнивши раптом місяця з полону. 27/05/20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Lana P.