Стежина в'ється бережком,
Вітає Сонечко з небес.
Так любить, квітів світ тебе,
Десь охоронець тут їх, гном...
Безсмертник оксамитний п'є
Цілющу Божу прану тут –
Піщаний дуже любить ґрунт ,
Болящим поміч віддає.
Вітрянка квітка – зір краде,
Цей різнобарвний килим жде...
Веселка файна – радість вмить,
Жага життя в тобі горить!
Волошок очі у житах,
Немов дівочий погляд-птах,
Чи хвилею жива вода,
Жура забудеться й біда...
Ось крокус – каменю припав,
Щоб поберіг його красу...
Я в серці, друзі, вас несу –
Лиш з вами долю розпізнав...
Настільки ж ви близькі мені,
Бо з вами ріс на цій землі –
З кореневищем назавжди,
Від колисанки й коляди...
28.05.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: Променистий менестрель