Не маючи сором…

Щось  сучасна  людина,  мабуть,  здрібніла
І  чомусь  морально  розвинута  слабо.
Наче  ерудована,  зрідка  хворіла.
То  ж  бракує  надійної  долі  слава.

В  неуцтві  рада,  в  неуцтві  наш  і  народ.
Тільки  злочинець    тут  стає  найбагатшим,
І  на  запах  влади  лізе  нечисть  зброду.
Розбрат  у  державі,  "живуть"  лиш  пихаті...

Наші  люди,  лиш  згадують  честь  і  працю.
Гомонять  за  зраду,  знов  мріють  про  гроші.
...Скуповаті  виглядають  із  палацу,
Дні  похмурі  -  із  життєвої  пороші.

Шахраї  гріють  руки,  мають  декілька  лиць.
Досить  керувати:  Бадону,  Соросу  -
Вибір  один,  щоб  народу  не  впасти  ниць,
А  країні  цвісти,  не  маючи  сором...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: Маг Грінчук