Блукала доля по садах,
Заходила до вітра в гості.
Бувала у далеких морях,
Терпіла інколи від злості.
Навідала високі гори,
І далекі зелені степи.
Соснові бори і діброви,
Де могутні стоять дуби.
Зустрічала вона і світанки,
Де роси туманять траву.
Півні співають з позаранку,
А солов'ї несуть пісню свою.
Де небо сходиться з землею,
На одинці сумує вокзал.
Живе весна наче королева,
Всіх полонить її краса.
І тут вона знайшла притулок,
Зайшла у гості до любові.
Назавжди загубила смуток,
Повірила доброму слову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: Валентина Ярошенко