***

Коли  всі  слова  вже  сказані,
залишається  тільки  ніч.  
У  вікні  пустими  пазлами
силуети  чужих  облич.

Як  розкрите  серце  сповіддю  -
жах,  чи  легкість  там  пустоти?
Можеш  тільки  хіба  повінню
нових  днів  у  життя  врости.

І  самотності  злий  параліч
розбивати  теплом  теплом...
Нехай  доля  стоїть  обабіч,
лиш  кохання  аби  вело!

Лиш  була  би  Його  усмішка!
Й  силует  за  моїм  плечем...
...Манівцями  до  мрії  пішки
через  відстань,  що  обпече...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: Мар’я Гафінець