* * *
Тече вода через луки,
Як життя, поволі.
Річка плине... Серця стуки
Вздовж зиґзаґів долі.
І чого на цій землиці
Не було роками –
У подіях, в милих лицях,
Ось під небесами?
В білім цвіті весен ясних,
У бузкових гронах;
В днях щасливих, Богом даних.
О, Маріє Донно...
Верби ніжні, первозданні,
Топіль білокрилий,
А ці свічі на каштані?
Пагорби в ковилу...
Через синій вечір в зорях
Пісня тужно ллється –
Радість чомусь поряд з горем
Іспитом дається...
Хоч не можна, Людство втретє –
У ту саму воду!?
Ще про Істину лиш лепет.
Через пень колоду...
29.05.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Променистий менестрель