Коли весна у повінь забреде,
Де очерет стоїть по самі груди,
Комарик першу пісню заведе
І нею кожну брунечку розбудить,
Загорне її сонце у тепло,
Ще й вітер ніжно в губи поцілує,
Й так солодко їй під його крилом,
І вже нове життя кипить-вирує.
Воно листочком вирветься у світ
І диво-квітом рясно забуяє,
Тоді й бджола озветься поміж віт.
Так перший мед-нектар вона збирає.
Метелик ще фарбує десь крило,
Щоби красою всіх зачарувати,
Щоб гамір птаство всюди завело
Й щедріше землю гріла сонце-ватра.
14.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Ганна Верес