[b][i]
Не варто мріяти, що перемелеться -
Хіба приклеїти, те, що не клеїться?
Незмінним лишиться, що не мінялося.
Відколи вроджене - не намагалося...
Не відновити вже, що цвіллю вкрилося.
Гриби не квіти... А так хотілося...
Ретельно чистити, з душі стирати це -
Сумління вистачить перемагати все.
А можна й просто, не перемогами -
Межу з проваллям, поміж дорогами.
У різні боки - щоб без перетину
І не боятися, що долі сплетено.
Розмежувати все і більш не маятись,
У світ податися і не розкаятись.
[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2020
автор: Vita V-D